багато справ напередодні свята. ніколи, навіть, до комп'ютера підійти.
та й описувати особливо нічого. єдине, що можу відмітити - знайшла, нарешті, спільну мову з однією ученицею, яка до цього мене не сприймала взагалі. просто на уроках давала їй окреме завдання (переписати правило чи вправу), за яке вона гарантовано отримувала 4 бали. її така оцінка влаштовує, а мене влаштовує, що вона не відволікає інших і, я сподіваюсь, запам'ятовує хоча б щось з того, що вона переписує.
зараз в мене 7 клас починає "дорослішати"... якісь вони стають неадекватні. може втомились вже. подивимось.

№ 6

На уроці мови проходили тему "Неозначено-особові і узагальнено-особові речення". Все вони їх плутають. Я вже 150 разів пояснила, схемку малювала, пояснювала, що в назвах все повинно бути зрозумілим... 50/50... хто слухав - зрозумів, інші частково. У п'ятницю безособові будемо розбирати, тож ще раз повторимо все разом.
Поведінка була якось не дуже адекватною в ході уроку. Повбивати їх хотілося... Один сидів та жував папір... цілі аркуші запихував до рота і сидів. Я спочатку ігнорувала, думаючи, що побачить 0 уваги і перестане, але де там...  Позабирала в нього все, але він не розгубився. В когось взяв зошит та відкусив шматок від нього. Я була в шоці. Зупинитися йому допоміг його однокласник, який підійшов, дав йому по потилиці і пригрозив фізичною розправою, якщо той не припинить клеїти дурня. Допомогло. Я, звісно, не підтримую таких дій, але виникає розуміння, що деякі діти по-іншому не сприймають нічого. Може добре ставлення сприймають за слабкість, а може їх батьки привчили до такого ставлення.

Література пройшла більш-менш добре. Виявилось, що біографію Лесі Українки  добре чи не дуже, але знають майже всі. Розбирали вірш "Давня весна". Діти добре зуміли інтерпретувати його, зіставити з життям поетеси. Це мене вразило. От що-що, а вірші ми завжди читаємо і розбираємо дуже легко. Кожен хоче висловитись, розповісти, як він розуміє той чи інший рядок. Але мене бентежить думка про "Давню казку"... Читати вони її не будуть, це я знаю напевно... якось викрутимось...

І таке буває)))

Це так, посміятись))) Твір на тему "Моє улюблене місце / місто / вулиця"

№ 4 і 5

Особливо і розповідати ні про що. Все пройшло якось дуже рівно і без напруження. Може я звикла, а може діти заспокоїлись.
На мові проходили односкладні речення з головним членом - присудком і означено-особові речення. Довго пояснювала що і як, бо не могли зрозуміти чому означено-особові, якщо невідомо хто саме виконав дію. Врешті-решт таки розжувала, зрозуміли. Те саме ще доведеться робити на неозначено-особових і безособових реченнях. Це нічого, прорвемось. Буду малювати таблички-алгоритми, щоб було зрозуміліше.
На літературі був підсумковий урок за творчістю Т.Шевченка, а потім контрольний тест.
Трошки підсумували, згадали що і як. Дуже їм не подобається вивчати одних і тих же письменників. Кажуть, що все знають вже, а тут знов повторення)))) Судячи з тесту знають вони ще не все)))
Один хлопець в мене є. Відмовляється взагалі щось робити. Вже і розмовляла, і просила, і до класного керівника зверталась... не хоче. До оцінок йому байдуже. Я так розумію, що там родина така. Не дуже вони і цікавляться успішністю їхнього сина. Постійно він сидить і грає у ігри на телефоні, до зауважень йому байдуже - прибере, поки я дивлюсь, і знову дістає. Судячи з реакції класного керівника на мої слова - це краще, що він може зробити - просто сидіти мовчки. Ну так, то й так, але не зі мною.
У понеділок починається моя улюблена тема))) Леся Українка))) Я так розумію, мені від неї нікуди вже не дітись)))

Я на гору круту крем'яную 
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

Можна приміряти на мене і мій 8 клас))) Без надії таки сподіваюсь... Геть, думи сумні!

№ 3

П'ятниця залишила позитивні емоції.
На уроці мови був письмовий переказ. Знаючи своїх "улюбленців", які нічого не роблять, одразу запропонувала їм роботу на 4 бали - списати текст з підручника. Всі зголосились, окрім одного. Він сказав, що 4 бали його не влаштовують і він буде писати переказ. Це мене здивувало, бо він взагалі нічого на уроках не робить, постійно всіх відволікає і відволікається сам, а тут мало того, що не захотів виконувати елементарну роботу, так взявся за складну. Написав, звісно, не кращим образом, але ініціатива буде відзначена.
На перерві почали розповідати, що декого з них викликають у понеділок на нараду вчителів стосовно їх поведінки та рівня навчання. Почали просити мене, щоб я пішла туди і розповіла всім, що ці учні хороші та не заслуговують на покарання. Я в них спитала, з чого це вони вірішили, що я вступлюся за них, а не приєднаюся до інших вчителів. На це вони відповіли, що я єдина їх розумію і адекватно сприймаю. Я аж просльозилася... Світобачення, як то кажуть, перевернулось.
Однак є в мене одне "але". В понеділок у мене День Народження, приїжджають гості. Залишитись на педраду я не можу, але піду до завуча або до директора та поділюся з ними своїми думками стосовно цих учнів.
Я звернула увагу на те, що ті, кого викликають, здебільшого здатні працювати, але їх треба налаштувати на це та зацікавити. Також я розумію, що від них забагато очікують, рівень вимог для них дуже високий. Їх "пригноблюють", а вони цьому намагаються відповідати, бо розуміють, що виправити думку про себе дуже важко. Як то кажуть, справити перше враження можна тільки один раз.
На уроці літератури проходили "Минають дні, минають ночі..." Шевченка. З віршами в нас все добре. Це те єдине, що вони читають. Тож, читали, кожен рядок розбирали, визначали тему, ідею, основну думку тощо. Сподіваюсь, зрозуміли. У понеділок ще все, що стосується творчості Шевченка, підсумуємо, а у наступну п'ятницю напишемо тестову контрольну роботу, яка покаже, як вони все засвоїли.
Тож, отакі от справи. Радують)))