№ 6

На уроці мови проходили тему "Неозначено-особові і узагальнено-особові речення". Все вони їх плутають. Я вже 150 разів пояснила, схемку малювала, пояснювала, що в назвах все повинно бути зрозумілим... 50/50... хто слухав - зрозумів, інші частково. У п'ятницю безособові будемо розбирати, тож ще раз повторимо все разом.
Поведінка була якось не дуже адекватною в ході уроку. Повбивати їх хотілося... Один сидів та жував папір... цілі аркуші запихував до рота і сидів. Я спочатку ігнорувала, думаючи, що побачить 0 уваги і перестане, але де там...  Позабирала в нього все, але він не розгубився. В когось взяв зошит та відкусив шматок від нього. Я була в шоці. Зупинитися йому допоміг його однокласник, який підійшов, дав йому по потилиці і пригрозив фізичною розправою, якщо той не припинить клеїти дурня. Допомогло. Я, звісно, не підтримую таких дій, але виникає розуміння, що деякі діти по-іншому не сприймають нічого. Може добре ставлення сприймають за слабкість, а може їх батьки привчили до такого ставлення.

Література пройшла більш-менш добре. Виявилось, що біографію Лесі Українки  добре чи не дуже, але знають майже всі. Розбирали вірш "Давня весна". Діти добре зуміли інтерпретувати його, зіставити з життям поетеси. Це мене вразило. От що-що, а вірші ми завжди читаємо і розбираємо дуже легко. Кожен хоче висловитись, розповісти, як він розуміє той чи інший рядок. Але мене бентежить думка про "Давню казку"... Читати вони її не будуть, це я знаю напевно... якось викрутимось...